Ядерна зброя не вирішить проблем України

Оскільки Україна продовжує стикатися з невпинною агресією з боку Росії, почастішали небезпечні заяви про те, що відновлення ядерного статусу здатне захистити суверенітет України. На жаль, така риторика резонує з частиною виснаженого десятилітньою війною суспільства та підігрівається ворожими гібридними інформаційними атаками.

Однак, така точка зору є помилковою. Реальна ​​оцінка загроз, практичних викликів і ширших геополітичних наслідків свідчить, що ядерне переозброєння не лише не забезпечить безпеку України, але й посилить її вразливість. Ось чому Україна має рішуче відмовитися від ідеї оновлення свого ядерного арсеналу.

Неефективність ядерної зброї у звичайній війні

• Ядерна зброя не є інструментом на полі бою:

Ядерна зброя — це стратегічні засоби стримування, призначені для запобігання широкомасштабним конфліктам між ядерними державами, а не для вирішення територіальних суперечок чи гібридної війни. Виклики, з якими стикається Україна, полягають у повномасштабних конвенційних бойових діях, кібератаках і кампаніях з дезінформації. Ядерна зброя не додасть нічого для стримування чи протидії цим сучасним, багатовимірним загрозам.

• Стримування без розгортання є нікчемним:

Щоб ядерна зброя діяла як фактор стримування, держава повинна продемонструвати здатність і готовність її використовувати. У випадку України це малоймовірно. Запуск ядерної зброї призведе до катастрофічної відплати, перетворивши Україну на поле бою для глобального знищення. Росія, з її величезним ядерним арсеналом, розглядатиме навіть найменшу ядерну позицію як загрозу існуванню та відповідатиме відповідним чином. А згідно положень своєї нещодавно зміненої ядерної доктрини, можливо, і превентивно.

• Ризик ескалації, а не вирішення:

Ядерна зброя створює ризики ненавмисної ескалації конфліктів. Ядерна Україна не стримає Росію. Натомість це спровокує гонку озброєнь у регіоні та збільшить ймовірність прорахунків, які можуть перерости у повномасштабний ядерний конфлікт.

• Неможливість використання проти невійськової агресії:

Наявність ядерної зброї не впливає на тактику гібридної війни Росії, як-то фінансування та озброєння сепаратистських рухів, проведення кібератак, інфільтрація агентури і перетворення поставок енергоносіїв на зброю. Ці методи навмисно розроблені, щоб обійти поріг для ядерної відплати, роблячи ядерний арсенал неактуальним у тих типах конфліктів, з якими Україна стикається та матиме справу у майбутньому. 

Стратегічні загрози та загрози безпеці ядерного переозброєння

• Україна стане мішенню:

Намагаючись отримати ядерну зброю, Україна б сама стала її мішенню. Росія майже напевно розглядатиме такі зусилля для виправдання превентивної ескалації, завдаючи ударів, щоб нейтралізувати ядерні амбіції України до того, як вони втіляться.

• Економічний колапс і політична ізоляція:

Відновлення ядерної програми вимагатиме астрономічних фінансових інвестицій, які Україна не може собі дозволити. Відволікання ресурсів з таких критичних сфер, як оборона конвенційним озброєнням, економічне відновлення та інфраструктура, зробить Україну слабшою, а не сильнішою. Крім того, ядерне переозброєння порушило б зобов’язання України за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) і знищило б довіру до неї на міжнародному рівні, викликавши суворі санкції та дипломатичну ізоляцію.

• Глобальне відчуження:

Україна сьогодні є жертвою агресії, водночас захищаючи та дотримуючись норм міжнародного права. Ядерне переозброєння повністю змінило б цей наратив, відштовхнувши таких ключових союзників, як Сполучені Штати, члени НАТО та Європейський Союз. Ці країни вклали значні кошти в підтримку суверенітету України і вважатимуть ядерні амбіції безрозсудними та контрпродуктивними.

• Збільшення внутрішньої вразливості:

Обслуговування ядерної зброї вимагає передової інфраструктури безпеки для запобігання потраплянню радіоактивних та ядерних матеріалів до рук зловмисників та терористів. Війна, що триває в Україні, політична нестабільність - роблять збереження ядерного арсеналу майже неможливим, підвищуючи ризик катастрофічних аварій та ядерного тероризму.

Дипломатичні та геополітичні реалії

• Послаблення глобальних норм нерозповсюдження:

Намагання України створити ядерну зброю стало б небезпечним прецедентом для інших країн, підриваючи десятиліття глобальних зусиль із запобігання розповсюдженню ядерної зброї. Це викличе «ефект доміно» та дозволить іншим державам виправдовувати свої ядерні амбіції. Ми точно не хочемо жити в такому світі!

• Втрата моральних позицій:

Україна завоювала світову симпатію та підтримку, дотримуючись міжнародних норм і угод, незважаючи на те, що вона є жертвою агресії. Ядерне переозброєння підірве цю доброзичливість і дасть супротивникам, включаючи Росію, пропагандистський важіль, щоб представити Україну державою-ізгоєм.

• Напружені відносини з Заходом:

НАТО та ЄС засновані на спільних цінностях, включаючи зобов’язання щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Ядерна Україна ускладнить її прагнення до більш тісної інтеграції з цими інститутами, поставивши під загрозу довгострокову безпеку та економічне партнерство.

Розумніший шлях вперед

Замість того, щоб переслідувати небезпечну та непрактичну мету ядерного переозброєння, Україна має зосередитися на заходах, які безпосередньо відповідають її потребам безпеки.

• Модернізація звичайних сил.

Україна, за допомогою Заходу, вже досягла значних успіхів у модернізації своїх звичайних військ. Сучасні системи озброєння, безпілотники та сучасна артилерія набагато ефективніші для захисту України від російської агресії, ніж ядерна зброя. Величезні кошти, які деякі недалекоглядні особи пропонують витратити на відновлення ядерної зброї, краще спрямувати на дослідження озброєння на нових фізичних принципах (енергетична, кінетична тощо) для досягнення переваги над противником асиметричними діями, а також розвивати неядерні сили стримування.

• Зміцнення Альянсів безпеки.

Україна повинна продовжувати поглиблювати партнерство з НАТО, ЄС, іншими західними союзниками. Посилені гарантії безпеки, обмін розвідданими, спільні військові навчання та співпраця у військово-промисловому комплексі - здатні забезпечити реальне стримування Росії.

• Використання Будапештського меморандуму як дипломатичного інструменту.

Хоча Будапештському меморандуму бракує механізмів виконання, Україна гордо носить статус єдиної держави в світі, яка добровільно відмовилась від ядерної зброї, зробивши неоціненний внесок у глобальну стабільність. Ми повинні повною мірою використовувати цей статус, щоб пропонувати міжнародній спільноті нові гарантії безпеки, засновані на міжнародній співпраці, дипломатії та військовому співробітництву.

• Економічна та політична стійкість.

Сильна економіка та об’єднане демократичне суспільство є основою стійкості України перед зовнішніми загрозами. Інвестиції в оборонно-промисловий комплекс, інфраструктуру, енергетичну незалежність та антикорупційні заходи зміцнять довгострокову стабільність та суверенітет України.

Підсумовуючи, ядерна зброя не є вирішенням проблем безпеки України. Вона небезпечно відволікає увагу. Суворі реалії сучасної війни роблять ядерну зброю неефективною для протидії гібридній тактиці та звичайній агресії. Ядерне переозброєння не тільки не захистить Україну, але й піддасть її руйнівним ризикам, відштовхне союзників і дестабілізує світовий порядок безпеки.

Сила України в її людях, співпраці з союзниками та захисті принципів міжнародного права. Відкинувши фальшиві ідеї щодо ядерної зброї, та зосередившись на розбудові міцної, стійкої держави за підтримки міжнародної спільноти, Україна може досягти міцнішого та стійкішого шляху до суверенітету та безпеки. Будь-які вагання в цьому питанні не просто необачні – це азартна гра з майбутнім України, яку нація не може собі дозволити.