Чи зможе Трамп “Make America Great Again”? (частина перша)
У серпні 2022 року я написав статтю “Чому Китай не стане новим світовим гегемоном?”, в якій пояснив наявність фундаментальних причин, що унеможливлюють світовий гегемонізм Китаю, попри очевидне прагнення його нинішнього керівництва отримати подібний статус.
Але оприлюднення тієї статті об'єктивно викликало питання, а чи зможуть США зберегти статус світового гегемона. Певною мірою це питання стає ще більш актуальним на тлі головного гасла новообраного президента США Дональда Трампа “Зробимо США Величними Знову”. Таке формулювання саме по собі породжує низку питань.
Перше: “А у чому в уявлення Трампа та його прихильників полягає велич США?”
Друге: “Якщо хочете “ЗНОВУ” зробити США величними, тоді коли вони такими стали, а потім перестали бути?”
Третє: “Завдячуючи чому вони стали величними?”
Четверте: “Чому вони втратили цей свій статус?”
Значна частина цих питань фактично є політологічними, тому потребують визначення певних політологічних і філософських тверджень. Для цього потрібно, якщо не написання академічного трактату, то точно недостатньо однієї статті, бо необхідно дати відповідь на значну кількість питань щодо ролі таких ліберальних цінностей як гуманізм, свобода, а також значення прав, обов'язків і відповідальності у внутрішній та зовнішній політиці, які виникають при такому статусі держави тощо.
Виходячи з цього, зверну увагу лише на певні економічні аспекти, що зробили США величними і що визначало протягом певного часу їхній статус світового гегемону. Це тим більш доцільно, бо пересічні виборці Трампа саме економічний аспект статусу величі США вважають головним. Що не так далеко від істини.
Насправді, можна стверджувати, що по-справжньому “світовим гегемоном” США були відносно недовго — лише певний час після розпаду Радянського Союзу і руйнування умовно двополярного світу. Тобто, з початку 90-х років 20-го століття.
Очевидно, що величність, а згодом гегемоністський статус, США визначала, у першу чергу, їхня економічна потужність. Наявність лише самої потужної армії, з самою смертоносною зброєю, не робить державу величною і не дає статусу гегемона. Якщо у країни багато зброї, а при цьому переважна частина власного населення живе у злиднях, то назвати цю країну величною чи гегемоном навряд чи доречно.
Тоді це просто “Верхня Вольта, тільки з ракетами”.
Цей вислів набув популярності у 70-80-ті роки минулого століття і характеризував Радянський Союз.
Бути величною і претендувати на статус гегемона може лише дуже заможна держава, якій вірять у межах країни і взагалі у світі, хочуть з нею дружити, наслідувати, укладати союзи, якщо хочете, обожнювати. Але точно — не бояться і не зневажати.
Отже, надзвичайна економічна потужність є недостатньою, але необхідною передумовою для набуття статусу “світового гегемона”.
Враховуючи це, варто задати питання, чи є зараз США найбільш економічно потужною державою у світі. Відповідь не має однозначного виміру. Бо з точки зору впливу на глобальну фінансову систему, обсяг інновацій, які постійно генеруються у США, цю країну начебто можна вважати такою. У той же час, якщо подивитися на обсяг товарів, які створюються там і які імпортуються та експортуються звідти, то можна доволі категорично стверджувати, що США вже не є найбільш потужною державою. Можна припускати, що саме це значною мірою визначає, чому Трамп та переважна частина його прихильників, цілком виправдано вважають, що США перестали бути величними.
Існує певна іронія історії у тому, що саме 1991 рік — рік набуття статусу “світового гегемона” — був останнім з позитивним зовнішньоторговельним балансом США.
Після того, негативне сальдо товарів та послуг лише зростало і за підсумками 2023 року складало 773,4 млрд доларів. Тобто, США експортували товарів та послуг на 773,4 млрд доларів менше ніж експортували. Експорт склав 3,05 трлн доларів, імпорт – 3,83 трлн доларів. Хоча це ще не так погано. Були і значно гірші роки з точки зору зовнішньоторговельного сальдо.
При цьому потрібно розуміти, що дефіцит зовнішньої торгівлі безпосередньо товарами значно більший. Так, у 2023 році експорт товарів склав 2,05 трлн доларів, імпорт — 3,11 трлн доларів. Варто враховувати, що експорт послуг компаній США (фінансових, телекомунікаційних, транспортних, туристичних тощо) зберігався постійно більшим по відношенню до імпорту.
https://www.bea.gov/news/2024/us-international-trade-goods-and-services-december-and-annual-2023
Що ж призвело США до стійкого негативного зовнішньоторговельного сальдо?
Перша, фундаментальна, причина характерна для більшості розвинених країн світу. Глобалізація та зростання світової торгівлі поступово призводили до переміщення виробничих потужностей у країни “третього світу”. Спочатку істеблішменту розвинених країн здавалося, що зняття торговельних обмежень у зовнішній торгівлі даватиме перевагу їхній готовій продукції у торговельних стосунках з країнами “третього світу”. Попервах, так це і було.
Але згодом з'ясувалося, що податкове навантаження на бізнес, витрати на робочу силу, забезпечення регуляторних, у тому числі екологічних, вимог, у них значно, якщо не казати кардинально, нижчі, ніж у розвинених країнах. Відповідно, розміщення виробництв у країнах “третього світу” було вигідним транснаціональним корпораціям. Виробляти там, а потім постачати готову продукцію у розвинені країни стало значно прибутковіше, ніж займатися виробництвом в них. Спочатку і це здавалося допустимим, бо вся або майже вся інтелектуальна власність на продукцію, що виготовлялась на виробництвах у країнах “третього світу”, належала компаніям розвинених країн, і відповідно вони отримували левову частину прибутків з реалізації готової продукції. У той же час повільно, але невідворотно стала проявлятися закономірність, пов'язана з тим, що освіта і наука слідує за реальним виробництвом. Неефективно займатися науковими розробками, якщо безпосередньо виробництво знаходиться на відстані тисяч кілометрів від лабораторій та наукових центрів. Відповідно, протягом останніх 30-40 років йшов процес перетоку і концентрації наукового потенціалу у країнах, де безпосередньо і займаються виробництвом товарів. При цьому загальний рівень освіти і наукових розробок падав у розвинених країн. Це дозволило компаніям країн “третього світу” поступово сформувати конкурентні бренди і розробки продукції значною мірою вже на власній науково-технічній базі. Тобто, доходи від інтелектуальної власності компаній розвинених країн теж почали скорочуватись. Так, часто є питання до якості продукції країн “третього світу”. Але у 80-ті роки 20-го століття існували поняття “жовтого” (азійська) і “білого” (європейська і американська) виготовлення продукції. У першу чергу тоді це стосувалося настільних комп'ютерів. Але згодом якість цієї продукції не тільки зростала, але і стала переважати “біле” виробництво.
Слід також зазначити, що у країнах “третього світу”, у першу чергу у Китаї, проводилася агресивна, цілеспрямована державна промислова політика, спрямована на збільшення інвестицій у промислове виробництво. Показовим є приклад намагань Китаю стати головним виробником електромобілів у світі. І це стосується не тільки безпосереднього збирання електромобілів, але і концентрація контролю за виробництвом акумуляторів, електроніки та сировини, необхідної для них. США, країни ЄС, Японія та Південна Корея, поки що не безнадійно, але відверто програють цю гонку на цьому новому глобальному ринку.
Доречно згадати і проблему сталого “старіння населення”, характерного для розвинених країн. Це призводить до скорочення осіб працездатного віку, що теж провокує зростання витрат на робочу силу. Крім того, це звужує сукупний внутрішній купівельний попит в них, бо люди похилого віку, попри те, що у них значно більші заощадження, ніж у молоді, менше схильні до покупки надмірної кількості товарів та послуг.
Отже, все це призводить, якщо вже остаточно не призвело, до втрати промислового лідерства, характерної фактично для всіх розвинених країн.
У той же час крім вищезгадуваної фундаментальної причини втрати промислового лідерства країнами “старого світу” США мають додатково власну проблему, яка, з одного боку, сформувала лідерство у світі, але натомість призводить до вкрай негативних наслідків.
Про це у другій частині статті.
