Необхідна умова нашого виживання - тотальна мобілізація

Під час смертельно-небезпечної колізії людське тіло мобілізує всі свої ресурси заради виживання та інколи демонструє справжні дива реакції, сили та витривалості. Це відбувається за долі секунди, на інстинктивному, підсвідомому рівні. Людина тільки потім, постфактум, дивується своїй чарівній здатності до миттєвої мобілізації всіх сил.

В людському суспільстві реакція не смертельну небезпеку проходить трохи по іншому. Тут все складніше і масштабніше завдяки тому, що питання виживання для суспільства практично ніколи не потребує миттєвої реакції, тут достатньо часу для рефлексії та розумної дії.

Для проведення дійсно розумної дії спочатку необхідно її осмислити. Давайте спробуємо.

Почнемо з трохи дивного запитання: чи здатна Україна, навіть при умові проведення тотальної мобілізації свого населення, перемогти Росію на полі бою самостійно, без військової допомоги, тобто прямої участі у війні армій інших країн?

Відповідь як на мене є доволі очевидною: наші шанси на самостійну перемогу вкрай незначні, якщо наш ворог, значно більший і сильніший за нас, проявить достатню наполегливість. А москалі, станом на сьогодні, виглядають як такі, що готові вести війну стільки часу і вкладати в неї стільки ресурсів, скільки буде необхідно для їхньої перемоги.

Висновок: якщо бажаємо вижити та зберегти незалежність, тоді потрібно шукати союзників. Матеріальна допомога країн Заходу – це добре. Але без реальних союзників, тобто країн, армії яких допоможуть нам на полі бою, наша війна може стати війною приречених.

Наступне питання: чи мають народ і уряд України моральне право, не здійснивши свою тотальну мобілізацію на боротьбу проти ворога, вимагати і очікувати від інших країн участі їх військ у нашій війні? Питання риторичне. На сьогодні наші партнери вже починають пояснювати свої обмеження в постачанні зброї тим, що у нас на фронті не вистачає людей. Навіщо ви у нас просите ще більше зброї, якщо у вас не вистачає людей на фронті, щоб її використовувати? І не вистачає людей на фронті не тому, що всі загинули, а тому, що тотальна мобілізація провалена, якщо взагалі ставилась за мету.

Отже тотальна мобілізація – це необхідна умова для продовження нашої боротьби і для того, щоб знайти союзників, а отже отримати шанс на перемогу.

Звідси висновується інша необхідність, а саме необхідність в заміні людини, яка провалила виконання свого головного посадового обовʼязку – робити все необхідне для захисту країни. А зараз, як ми зʼясували, найнеобхідніша річ – це мобілізація. Нагадаю, за мобілізацію населення під час війни, згідно Конституції України, відповідає Президент України.

То що, вибори не на часі? Проведемо після війни? Ви хотіли сказати, після поразки?

Без тотальної мобілізації ми не вправі розраховувати на допомогу союзників на полі бою. Без допомоги союзників наші шанси на перемогу примарні.

Або тотальна мобілізація і можливість перемоги, або … . Вибирайте.