Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Що знищує українську армію

12 737139
зсу

Наша армія тане як сніг на квітневому сонці. І не втрати на полі бою є головною причиною цієї ситуації, а недолуга мобілізація та епідемія СЗЧ. Провалена мобілізація не дозволяє нам компенсувати регулярні санітарні втрати війська, а лавина СЗЧ зменшує кількість особового складу в бойових підрозділах до критичного рівня.

Причини невдач мобілізації та самовільного залишення бійцями своїх частин в більшості моментів співпадають, і головні з них це:

(1) неадекватність світогляду реальній ситуації;

(2) хибність вибраної стратегії ведення бойових дій;

(3) слабкість та безвідповідальність старших та вищих армійських командирів.

1. Неадекватний світогляд.

Ми проголошуємо себе вільною та демократичною країною, яка більше за все цінує свободу і гідність, а в реальності закриваємо кордони та проводимо протизаконну, насильницьку та ганебну бусифікацію.

Ми кажемо, що служба в армії – це конституційний обовʼязок кожного громадянина, а на ділі взяли в заручники (воюйте до перемоги, або до вашої смерті) кілька сотень тисяч добровольців, які стали на оборону країни в 2022 році, а тепер бусифікуємо до армії всіх бідних, слабких та неосвічених.

Ми ведемо постійні розмови про те, що "перемога вже завтра", "кожний день наближає нас до перемоги", захід нам допоможе, дасть зброю, захистить біженців, домовиться з агресором і всіх врятує.

Замість цього, якщо ми дійсно бажаємо перемоги, то перше, що нам потрібно зробити, це подивитись в очі реальності та визнати, що це не тимчасова криза, і вона завтра не зникне чарівним зусиллям героїв на фронті, чи магічними діями наших західних партнерів, чи здачею агресору кількох областей. Це екзистенційна криза такого розмаху і сили, яку ми ще не зустрічали за все наше життя. Вона ставить під питання наше існування як нації та держави, і несе пряму загрозу життю наших дітей. Переможне "завтра" може настати не "вже цього року", як постійно облудно навіюють наші недолугі керманичі, а через 5, 10, а то і 15 років. Ось що треба усвідомити і на чому будувати свої плани та очікування. А це означає, що необхідно готувати кілька армій, які будуть змінювати одна одну на фронті та розбудовувати потужну оборонну промисловість для забезпечення фронту всім необхідним.

З цією кризою ми можемо справитися тільки разом. Війна – справа всіх громадян, що усвідомлюють себе власниками країни, а отже готові її боронити, воюючи на фронті чи працюючи в тилу на оборонних підприємствах.

Всі інші - тільки її жителі. Їм можна видати посвідчення резидентів, збирати з них додатковий податок за оборону і залишити в спокої.

І навпаки, всім іноземцям, які готові проливати кров за свободу нашої батьківщини, після 18 місяців їх служби в армії та здачі екзамену на знання мови та історії України, пропонувати громадянство, виділяти землю у власність і давати підйомні гроші. Тільки уявіть! Ми можемо стати країною сміливців і красенів усього світу!

До речі, це стосується не тільки іноземців. Ті, наймужніші люди серед нас, хто захищає наше життя, ризикуючи на фронті своїм, повинні отримувати найбільшу зарплатню в країні, найкраще медичне страхування, ділянку землі у власність та фінанси для купівлі чи будівництва житла для своєї сімʼї.

Світогляд "перемога буде не завтра, а, можливо, тільки через 15 років" диктує тобі відповідні дії, як то, будівництво в тилу нових міст для вимушених переселенців з окупованих територій. Добровільне повернення українців на окуповані території, під владу ворога, – це чи не найбільша ганьба, якщо не злочин, який можна інкримінувати сьогоднішній владі.

2. Хибна стратегія.

Зеленський і ко можуть скільки завгодно говорити про те, що вони якнайвище цінують життя кожного солдата і цим постулатом керуються. На практиці ж ми бачимо втілення стратегії "ні кроку назад", миттєвих штурмових дій, щоб відновити втрачені позиції та стратегію контрнаступу.

Дії нашого вищого військово-політичного керівництва незаперечно свідчать про те, що вони насправді керуються тим ситуативним світоглядом "перемога вже завтра", який транслюють їх ЗМІ. Багато хто думає, що це заспокійливі інформаційні пілюлі для народу-дитяті, декотрі вважають, що це цілеспрямована політика зради і знищення української нації, я ж бо бачу тут причиною недоумкуватість за загальну низьку культуру нашого верховного та сервільність, корупційність, інтелектуальну слабкість його оточення і генералітету.

Замість цієї самовбивчої контрнаступальної стратегії, яка вочевидь виходить з неадекватної оцінки співвідношення наших і ворожих сил, нам треба перейти до стратегії тотальної технологічної оборони, головну ідею якої можна передати наступним зверненням до солдат ворога: "Росіяни, бачите цю лінію оборони?! Ми будемо нищити вас тут повітряними та наземними дронами, щільним артилерійським вогнем і мінними полями. А за цією лінією у нас підготовлено ще кілька. Вам треба буде наступати тут десятиліттями і покласти не один мільйон своїх життів, щоб просунутися хоча б на кілька десятків кілометрів. Росіянин, хочеш померти, приїжджай в Україну. Хочеш жити, залишайся вдома".

3. Безвідповідальні слабкі командири.

Ситуація: нова бригада на третьому році великої війни їде на фронт без розвідувальних дронів, FPV та засобів РЕБ. Якою повинна бути реакція: всі причетні до формування бригади вищі та старші офіцери здають посади і звання та йдуть командувати взводами. Навіть роту цим дебілам полковникам і підполковникам доручити неможливо, бо вони до цього часу не зрозуміли суті сучасної війни. Зрозуміють, коли попрацюють командирами взводів на передовій під ворожими дронами.

Ситуація: бригада веде оборону в сірій зоні, на необладнаних позиціях, без можливості евакуації поранених. З цієї причини в неї сотні зниклих безвісти та СЗЧшників. Якою повинна бути реакція: всі причетні командири йдуть на бойове чергування в цю сіру зону звичайними солдатами на термін, на який у них зазвичай заходять бійці. Після цього, якщо виживуть, опускаються нижче по посаді та званню.

Наразі немає в країні важливіших посад, ніж армійські командири. Це люди від дій яких залежить доля країни. І ми не можемо доручити цю долю виключно тим, що робили свою карʼєру в армії, яка тільки тим і жила, що дегенерувала, пиятила і розпродавала своє майно останні кілька десятків років.

Старших та вищих військових командирів треба набирати не тільки серед випускників військових ВУЗів, але також і серед цивільних, серед успішних бізнесменів і науковців. Розвинений інтелект та організаційні здібності – ось що в першу чергу необхідно сучасному командиру.

Сьогоднішня війна вимоглива не як до твоїх спеціальних знань у військовій справі, а як до твоєї здатності навчатися та організовувати ефективні процеси у великих організаціях, якими і є, по суті, військові підрозділи, починаючи з рівня батальйону.

Нам треба нарешті зламати, розпилити та здати на металобрухт радянський військовий карʼєрний ліфт, у якого є тільки один напрямок руху - вгору, і який до цього часу працює в нашій нереформованій армії, та призводить до негативного відбору командирів.

Замість оцінки якості ("крутості") командира за неофіційним критерієм "чим більше втратив своїх бійців, тим краще воював", перейти до критерію "коефіцієнта втрат" - співвідношення своїх втрат (включаючи СЗЧ) до кількості знищених ворогів. І це співвідношення для піхоти повинно бути мінімум 1 до 10. Починаючи з цього співвідношення можна оцінювати роботу кожного командира стрілецького чи моторизованого підрозділу як нормальну. А щоб цього досягти потрібна належним чином обладнана лінія оборони (див. мою статтю "Комплексна оцінка обороноздатності бойової позиції"), потрібні потужні підрозділи РЕБ і БпЛА, належним чином працююча вогнева підтримка та контрбатарейна боротьба, потрібне запровадження практики аналізу післядії та звітів про кожну свою втрату та кожного знищеного ворога.

*****

Неадекватний світогляд, який транслюється провладними ЗМІ, хибна стратегія ведення війни, безвідповідальні та слабкі командири - все це привело до повної демотивації українського народу, його розгубленості, зневіри у керманичів та поведінки типу: "справляйтесь без мене, бо ж ми і так перемагаємо, я поки зачекаю; до того ж я не хочу помирати в штурмах на переважаючого в силах ворога, та тримати оборону в ямах в сірій зоні, під командуванням бовдура командира, без захисту від ворожих дронів та можливості евакуації".

Транслювати та усвідомлювати адекватну картину світу (де війна – це надовго і ніхто нам не допоможе, крім нас самих; де війна – справа всього народу, всіх громадян, а не тільки тих, хто на фронті), жити цінностями свободи і гідності (ТЦК та поліція їдуть на фронт, кордони на виїзд відкриті), перейти на стратегічну, розумну, технологічну оборону, почати відбір командирів серед найкращих громадян, оцінювати їх бойову діяльність за критерієм коефіцієнту втрат, відповідно винагороджувати їх за цю найголовнішу на сьогодні роботу в країні, - і ми побачимо розквіт української армії.

*****

Для кого я це пишу?

Спочатку, я хотів направити відкритий лист до Верховного Головнокомандуючого Президента Володимира Зеленського, поки не почув його фразу "якщо завтра половина армії піде додому, то треба було в перший день здаватися".

Потім я планував написати Головнокомандуючому ЗСУ генералу Олександру Сирському, але подивившись його останнє інтервʼю зрозумів, що в цьому немає ніякого сенсу.

Я пишу це звернення до народу України, до кожного з вас, до кожного, хто відчуває себе громадянином України. А особливо до бізнесменів, бо ви є особливими людьми, і, скажу більше, навіть якщо ви це ще не усвідомлюєте, ви створені для війни. Займатися своєю справою, бути керівником і лідером за власною ініціативою і власною волею, пройти горнило вільної конкуренції і перемогти, – це доля мужніх і обраних.

Прийшов час вам, бізнесмени, зрозуміти, що немає наразі в нашій країні важливішої справи, ніж командувати військами. Ви, як ніхто, знаєте, що таке правильно визначені цілі та задачі, як відслідковувати основні показники ефективності, як відбирати, мотивувати і керувати людьми. Військові офіцери, випускники військових вишів, в масі своїй, цього не знають і не розуміють.

Прийшов час вам брати військову справу до своїх рук. Шукайте притомних командирів бригад (їх меншість, але вони є), йдіть до них в учні, ставайте командирами. Обʼєднуйтесь, вимагайте змін, готуйтесь до оборони.

У нас попереду довга і важка війна. І ми здобудемо у ній перемогу.

Перемогу, а не мир.

Топ комментарии

  • Александр Мовчан #575353
    Прочитав ... так багато написано. Сумно стало. І цей дядько тільки за нескінчену війну , а отже по-факту за продовження влади ЦЬОГО та його ЗЕкоМАНДИ без виборів.

    Їхав у грудні з прифронтового областного центра до Львова на потязі. В купе була тітка і її син 17 років, якого вона вивозила до Германії, а ще одна тітка їхала провідати свого сина , якого вивезла ще влітку , бо йому на початку 2025 року мало виповнитися 18 років. Тобто одна влітку врятувала сина , а друга зараз рятує . Питання - вони від Путла дітей рятують чи від ЗЕвлади цього ЗЕконцтабору ? Я так гадаю , що рятують не від Путла, а від ЦЬОГО та ЦИХ. І скоріш хлопці вже не повернуться до України , а може колись і батьки до них приєднаються.

    Вийшов на вокзалі у Львові і побачив страшну картину - десь зі 150 ... 200 людей пхались з великими валізами з потяга на стоянку автобусів , що їдуть в європейські країни ... хто був на привокзальній площі у Львові добре знають цей майданчик євроавтобусів напроти лівого крила вокзалу ( якщо стояти обличчям до центрального входу ). І майже чверть цих людей складали хлопці на вигляд 15...17 років.

    Люди вивозять своїх дітей , бо не вірять в майбутнє ЗЕ-України з по-факту диктаторською незмінною владою та вже склавшимся військово-політичним олігархатом , яким тільки війна і потрібна, бо в мирному житті багато хто з них себе не знайдуть , а своїми особистими життями вони , як правило, на цій війні не ризикують , навітьо якщо їх звання капітан чи майор ... про полковників та генералів я вже не кажу.

    Треба негайно морозити війну та намагатись врятувати ті 80% України , що досі маємо ... поки маємо. Навіть якщо зараз заморозити війну , то на ту Україну , що ще маємо вже людей не вистачає і доведеться завозити мільйони мігрантів для відбудови . Бо нескінченне продовження цієї війни просто звільняє територію України під майбутніх мігрантів з країн Африки та Азії , яких Європа радісно запхає на звільненні від українців території України. То хіба за таку "Україну" треба гинути українцям на фронті?

    Треба бути реалістом - людські ресурси Орди та України неможна порівнювати. Путло навіть не оголосило примусову мобілізацію , а заливає грішми та корейцями, та щей Китай підпирає.

    На мою суб'єктивну думку - кожен , кто виступає за нескінчене продовження цієї геноцідної війни на винищення українців по-факту є ПОСІБНИКОМ Путла в його намаганні знищити Україну в війні "в долгую" ... яку б войовничу патріотичну хрінь вони не несли б на Цензорі!

    А цей дядько з фронта ( припускаю , що десь близько "нуля" ) тільки про продовження війни думає і як правильно її вести ... А про мир , пане , думки в голові вже не з'являються ?

    Як же все СУМНО та БЕЗПЕРСПЕКТИВНО в цій ЗЕ-Україні , а по-факту вже в побудованій ( з 2019 року ) жовто-блакитній Расеі путинсько-лукашенківського типу ... та навіть гірше , бо ЗЕвлада постійно закручують гайки всередині країни , посилаючись на цю нескінчену війну ?!
  • Ukrainian Tarot
    Автор і сам все чудово розуміє. Гавнокомандувач - зрадник, інший - так само. Все іде до капітуляції. Розраховувати можна тільки на себе. Це дуже страшно, боляче і погано, але це факт. Тож насамперед треба подумати себе і про свою родину, бо часу обмаль.
  • Александр Павлов #594157
    Якби наша армія відповідала стандартам НАТО: якісно навчала мобілізованих пів року хоча б, а не місяць (деякі після навчань не вміють розібрати калаша), не кидала на м'ясні штурми, як це робить русня з свого боку, не ділила особовий склад на блатних і лохів, не виводила після поранення солдат за штат з платнею 800 грн (або насильно приписуючи їх до СЗЧ), то не треба було б вдаватися до бусифікації, бо нашої армії чоловіки не боялися б як вогню. А ще краще якби держава платила б добрі гроші одноразово тим, хто мобілізується (тищ 20$, а не мізер, бо решту вкрали), то вбитого ТЦКашника не було б. Чи не так, авторе? Але ви чомусь лицемірно не бажаєте дивитися в корінь цієї проблеми. Бо всі ми раби обставин, правда? Чи ви не можете позбавитися цього радянського наративу про, те як кожен громадянин має обов'язково віддати своє життя заради держави?
    Щодо армії, то проблема вирішується на раз і два:
    -привести армію до стандартів НАТО;
    - платити мобілізованим солідні гроші, за які не стидно віддати життя . І не треба тут заливати про патріотизм і обов'язок перед державою, бо держава перед громадянами свої обов'язки виконує абияк. Ось громадяни це роблять так саме.
Смотреть все комментарии