Представник президента в КСУ Федір Веніславський: "Я не відкидав би й конспірологічної теорії, що закон про люстрацію був потрібен більше не Україні"

Федір Веніславський – знаний у юридичних колах фахівець із конституційного права, який тривалий час викладав у виші, – відомий і як людина, яка безпосередньо брала участь у судовій реформі, очолюючи Харківську громадську люстраційну палату. Тож пояснив, чому так і не вдалося позбутися недоброчесних суддів і що робиться, для того, щоб вони таки пішли, чи слід очікувати на проєкт закону, який розширить часові межі люстрації і за яким принципом скорочуватимуть кількість депутатів у парламенті.

"ГОВОРИЛИ ВЖЕ ДЕСЯТКИ РОКІВ, ЩО ТРЕБА ВСІХ РОБИТИ РІВНИМИ, АЛЕ НАРОДНІ ДЕПУТАТИ ХОЧУТЬ БУТИ БІЛЬШ ЗАХИЩЕНИМИ"

- Рада зараз працює у турборежимі. Вам такий темп видається нормальним, з огляду на те, скільки змін нині вноситься до Конституції? Наприклад, за скасування депутатської недоторканності нібито й проголосували, але сумніви щодо порушень під час розгляду законопроєкту висловлюються.

- Для мене такий режим абсолютно нормальний. Головне, що виконуючи ті чи інші функції, Верховна Рада не порушила вимог Конституції і законодавства. Я хочу сказати, що на сьогоднішній день таких порушень практично не було. А якщо йдеться про зміни до Конституції, то їх узагалі не було. Тому я переконаний, що немає жодних аргументів для того, щоб хтось ставив під сумнів, скажімо так, відповідність тих змін, які ми пропонуємо внести до Конституції України, вимогам статей 157 та 158 Конституції України. Для цього немає юридичних підстав.

Що ж до законопроєкту про скасування депутатської недоторканності, то ми свідомо обрали законопроєкт, який було внесено ще Порошенком до парламенту минулої каденції. Цей документ отримав позитивний висновок Конституційного Суду, хто б там що не казав про якісь застереження. Такого терміну, як застереження, з погляду конституційного права немає в жодному нормативно-правовому акті окрім власне Регламенту Верховної Ради України. Друге, якщо ми читаємо резолютивну частину висновку Конституційного Суду, то в ньому чітко зазначено, що цей законопроєкт відповідає вимогам ст. 156, 157, 158 Конституції України.

Третя вимога: законопроєкт має бути попередньо схвалений парламентом. Її також дотримано, попереднє схвалення відбулося 29-30 серпня. Як і те, що на наступній черговій сесії проєкт закону має бути остаточно затверджений не менше як двома третинами. Оце виключний перелік тих вимог, які ставить Конституція. Тому заяви окремих колег з інших політичних сил про те, що можуть бути якісь сумніви в конституційності, це лише політичні спекуляції, які з погляду права жодного юридичного підґрунтя під собою не мають.

Тому з цим законопроєктом для мене все очевидно, ніщо не заважало його розглянути і проголосувати.

- А чому, на Ваш погляд, такі спекуляції виникають?

- Вони виникають саме через те, що не всі готові розпрощатися з депутатською недоторканністю. Хоч і говорили вже десятки років, що треба всіх робити рівними, як це передбачено Конституцією, але народні депутати хочуть бути трошки рівнішими, більш захищеними порівняно з іншими громадянами. Причому для мене дуже симптоматично, що ця захищеність, на їхню думку, пов’язана якраз із тим, що щодо них не можна вчиняти якихось процесуальних чи оперативно-розшукових заходів, які можуть вчинятися виключно в рамках кримінального провадження.

Тобто, якщо людина добропорядна, якщо вона не порушує вимог законодавства, навіщо їй переживати через те, що її будуть прослуховувати чи до неї прийдуть з обшуком? Ну погодьтеся, це дивно так турбуватися без будь-яких підстав. Якщо народні депутати турбуються про те, що ситуація загальна, політико-правова і особливо в сфері правоохоронних органів і судочинства така, що можливі зловживання, то в мене на цей аргумент є дуже гарний контраргумент: ви парламентарії, можна передбачити таким чином правове регулювання, щоб воно унеможливило будь-які зловживання. Крім того, є парламентський контроль, який дозволяє ставити питання, чому відбувається не так, як це передбачено законодавством. Тому, знаєте, це все – виключно намагання привернути увагу до тих проблем, яких насправді я не бачу в принципі.

- Змін до КПК злякалися не лише представники опозиції, але й вашої політичної сили. Ви з ними про це не говорили?

- Говорив. Але багато депутатів емоційно піддаються впливу, скажімо так, прихильників іншої точки зору. Політичні опоненти починають розказувати страшилки – і наші депутати починають боятися, що так, дійсно, можуть бути якісь негативні наслідки. Але вони ж усі ратують за те, що всі мають бути рівними перед законом. Коли наша політсила йшла на вибори, то казали, що принцип рівності означає, що ні в кого не може бути якихось привілейованих становищ, чи це депутат, чи суддя, прокурор тощо. Тому у законослухняних немає причин боятися.

- Складається враження, з огляду на реакції депутатів, що там переважно люди, які мають щонайменше одну судимість.

- Це дивно насправді. Я думаю, що це зокрема й брак систематичної якоїсь дискусії про те, в чому полягають проблеми і як їх загалом уникнути, якщо у твоїй поведінці немає протиправних дій.

- Ви щойно згадали правоохоронні органи, а один із законопроєктів, яким вносяться зміни до Конституції, передбачає право президента звільняти і призначати керівників НАБУ і ДБР. Навіщо це робиться? Щоб посилити президентську вертикаль і мати у ручному управлінні два таких потужних правоохоронних органи?

- Це також не відповідає дійсності, тому що ці правоохоронні структури, за великим рахунком, мають статус центральних органів виконавчої влади, якими керує Кабмін.

Окрім того, тут слід розуміти, що чинне нині законодавство вже передбачає ту модель формування цих органів, яку ми хочемо закріпити конституційно. Тобто, Верховна Рада попереднього скликання ухвалила закони про запобігання корупції, про ДБР, про НАБУ, де передбачила, як саме призначаються на посаду керівники. І цих керівників нині вже призначено саме Президентом.

- Але ж вони пройшли через конкурсний відбір. Навіщо Ви хочете його скасувати?

- Справа в тому, що Президент наділений законом такими повноваженнями, які ст. 106 Конституції України за ним не закріплені. І тут виникають дуже суттєві ризики, які вже починають матеріалізуватися. Я думаю, що ми встигнемо все-таки ухвалити зміни до Конституції, які набудуть чинності й ці ризики нівелюють. Про що йдеться? Зокрема, зараз постало питання про те, що Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг також було утворено за участі Президента, але таких конституційних повноважень Президент не мав. Це дало змогу зацікавленим особам звернутися до Конституційного Суду – і він визнав, що ці положення закону не відповідають Конституції, оскільки ст. 106 таких повноважень Президента не закріплює.

Така сама, абсолютно дзеркальна, ситуація з НАБУ і ДБР. Тобто, фактично Президент призначив на посади керівників цих органів, але конституційними повноваженнями на їхнє призначення він не наділений. І якщо ви слідкуєте за подіями, то напевне знаєте, що ініційовано звернення до Конституційного Суду якраз щодо ДБР, наскільки Президент мав чи не мав право призначати його керівника. І спрогнозувати після НКРЕКП інше рішення Конституційного Суду дуже складно. Тому що дійсно Президент таких повноважень за чинною Конституцією не має.

Тож аби не ставити під сумніви легітимність функціонування цих правоохоронних органів, і потрібно внести зміни.

До речі, чому ми вирішили, що конкурс хтось хоче скасувати?

- Тому що в парламент внесено ще один законопроєкт, окрім того, який вносить зміни до ст.106 Конституції.

- Вважаю, що від конкурсу ніхто не відмовиться.

- Чи варто очікувати разом із законодавчими кадрових змін?

- Виключати кадрові зміни, як на мене, загалом неможливо.

- Так Ситник і Труба залишаться й надалі на своїх посадах чи мають піти? Ви говорили про це з Президентом?

- Наскільки мені відомо, зараз налагодилася нормальна співпраця між САП і НАБУ, і нібито конфліктів між ними тепер немає, а органи працюють достатньо ефективно. Тому казати про якісь радикальні зміни у цій сфері, як на мене, навряд чи обґрунтовано. Я інформації, чи передбачається якась чергова кадрова ротація серед керівників цих органів, не маю.

"ОКРЕМІ СУДДІ НЕ РОЗВЯЗУВАЛИ ТІ ТЕСТИ, ЯКІ ЇМ ПОТРІБНО БУЛО ПРОЙТИ, АЛЕ В РЕЗУЛЬТАТІ ЗА СВОЇ "РОБОТИ" ОТРИМАЛИ НАЙВИЩИЙ БАЛ"

- Законопроєкт № 1008 запускає в країні черговий етап судової реформи. Я знаю, що Ви займалися свого часу громадською люстрацією суддів, тож ця тема Вам, гадаю, ближча, ніж комусь іншому з депутатів. Що відбулося за останні чотири роки? Як у системі опинилося скільки недоброчесних суддів, що зараз знову потрібно перезавантаження? Як повернути довіру до суду?

- Ви озвучили всі проблеми, які на сьогодні очевидні. Якщо взяти в ретроспективному аналізі, то в 2014-15 роках було ухвалено закон про відновлення довіри до судової влади. Потім – новий закон про судоустрій і статус суддів, яким було передбачено нібито гарні механізми добору на посади суддів, було суттєво збільшено їхнє матеріальне забезпечення, але, знаєте, чомусь це не привело до якісного оновлення суддівського корпусу. Тобто, насправді громадяни вважають, що судова влада не виконує ті функції, які вона мала б виконувати в нормальній демократичній державі, які б дозволяли будь-кому бути переконаним, що якщо доведеться зіткнутися з судовою системою чи ввійти в орбіту правосуддя, проблем не буде.

Я спілкуюся із суддями і скажу вам так: вони усвідомлюють, що рівень заробітної плати, рівень грошового забезпечення суддів є подразливим чинником для громадян, для суспільства, тому що досі рівень довіри до судової влади залишається на найнижчому рівні. Тому, напевне, щось відбулося не так, як мало б відбутися.

- Що саме і чому?

- Тут можна дивитися з різних боків. І я, наприклад, не виключаю, що саме такий результат був запрограмований, зокрема й шляхом ухвалення у 2016 році закону про судоустрій і статус суддів тими авторами, які писали чи вимальовували схему. Тут треба згадати, що відбулося, починаючи з 2010 року, коли вся судова влада була орієнтована на конкретних персоналій. Тож складно сказати, чому не вдалося зробити таку ефективну судову систему, але маємо те, що маємо. І хоча міжнародні експерти ніби позитивно відгукуються про судову реформу в цілому, але результат чомусь оцінюють не дуже схвально.

Тому законопроєкт, який внесено Президентом України і підтримано депутатами, має на меті усунути найбільш очевидні проблеми в судовій владі.

- А яка найнагальніша проблема в судовій владі?

- Нездатність ВККС забезпечити фаховий добір суддів на всіх рівнях, починаючи з першої інстанції. Якщо ми в 2016 році розпочали судову реформу, чому в нас досі є районні суди, де працює один суддя? Чому судді мають працювати в авральному режимі, що, безперечно, впливає на якість розгляду справ?

ВККС – один із ключових гравців у цій сфері, вона мала б забезпечити формування високопрофесійного суддівського корпусу.

- А Вища рада правосуддя до провальної реформи жодним чином не причетна?

- ВРП до нинішньої ситуації також дотична безпосередньо. Мені відомі випадки, коли скарги на суддів не розглядаються протягом 3-4 років. Питання: чому вони не розглядаються? Напевне ж, у зручний момент ці матеріали підтягнуться, коли треба буде якісь важелі впливу мати на конкретного суддю. А як суддя себе почуває, знаючи з 2015 року, що на нього написана скарга, вона розглядається у ВРП, але досі рішення немає?

Тож комплекс проблем очевидний. Ці проблеми пов’язані зокрема і з недосконалістю законодавчого регулювання. Ну, наприклад, вас не цікавило, чому в нас майже всі справи надходять до вищої касаційної інстанції?

- Ставила це питання нещодавно Секретареві Великої палати Верховного Суду. Хоча в європейських країнах доходить в середньому 3% справ.

- Правильно, 3-5% - це було б якраз нормально. Тому потрібно передбачати фільтри, завдяки яким у людей не буде потреби звертатися до вищої судової інстанції. Коли апеляційна інстанція ухвалить остаточне рішення, яке сприйматиметься сторонами як справедливе. Але для того, щоб так було, судді, знову ж таки, мають бути фаховими.

До речі, ВККС проводила відбір і до Верховного Суду. Тепер ми всі допитуємося, яким чином туди потрапили судді, щодо яких був негативний висновок ГРД? А таких – третина. Чому ВККС знехтувала цими висновками – і вони стали суддями, хоча з погляду громадськості, яка фахово займалася перевіркою на доброчесність, вони не мали бути суддями. Це ж також питання.

Я вам більше скажу: є достовірна інформація, що окремі судді не розв’язували ті тести, які їм потрібно було пройти, але в результаті за свої "роботи" отримали найвищий бал. І це дозволило їм стати суддями.

- Серйозне звинувачення. Йдеться про велику кількість суддів?

- Я не можу сказати, що це масове явище, але й не поодинокі випадки.

- Законопроєктом передбачено скорочення суддів Верховного Суду майже вдвічі. Навіщо?

- Я спеціально, коли доповідав у ВР цей законопроєкт, попросив помічників – вони підготували статистику стосовно кількості суддів у вищих судових інстанціях у різних країнах світу. Так от, найбільше суддів – у касаційних судах Франції, там 120 чоловік. Але при тому, який рівень розвитку Франції, а який рівень розвитку України. У нас – 193 судді. Знову ж таки, повертаючись до матеріального забезпечення, – воно вище, ніж у деяких країнах Європи. Чому так відбувається?

- Але ж Ви визнаєте, що там до вищої інстанції доходить лише 3-5%, у нас – майже всі. Можливо, потрібно було вибудувати систему на всіх рівнях, забезпечити суди кадрами, а потім скорочувати кількість суддів ВС?

- Ще одним законопроєктом – №1026 – ми суттєво розвантажуємо Велику палату Верховного Суду. Тому що дуже великий масив справ, які туди зараз заходять, про визначення юрисдикції касаційного суду, і проблемні питання повторюються.

У ВС є випадки, коли в один і той же день правова позиція абсолютно протилежна з однакової справи.

Суттєвою проблемою є й те, що судді ВС бояться брати на себе відповідальність щодо розгляду справи по суті. Дуже часто вони просто повертають справи на новий розгляд. До того ж, якщо подивитися ухвали Верховного Суду про повернення на новий розгляд, то навіть там дуже часто немає мотивації, чому саме – от на новий розгляд, і все. І так по колу справи ходять роками. А це – корупційний чинник, тому що дехто просто платить, аби затягнути вирішення спору по суті. Тобто, дуже багато таких, знаєте, і процесуальних, і політичних моментів, які треба вирішувати. І ми їх вирішуватимемо – для того, щоб судова система запрацювала нормально.

- Скорочувати планується через повторний конкурс. А якими будуть критерії добору? Чому їх одразу не визначили?

- Ну, не можу вам сказати, чому саме не можна було закласти в одному законі. Напевне, тому, що насамперед потрібно було вирішувати нагальні проблеми щодо переформатування ВККС. Тому що це – орган, який фактично гальмував судову реформу і розвиток судової влади.

- Можливо, потрібно було дати Громадській раді доброчесності право повного вето, і тоді б недоброчесних суддів у системі було менше?

- Тут має бути золота середина, тому що насправді казати, що члени ГРД абсолютно безгрішні самі по собі, теж навряд чи можна. Виявляється, частиною оцього громадянського суспільства було налагоджено певний "бізнес", коли до суддів приходили і казали, що для того, щоб отримати позитивний висновок, ви маєте заплатити. Зараз суддів допитують у рамках кримінальних проваджень щодо цього.

- А хто розслідує ці справи?

- Якщо не помиляюся, СБУ. Тому відповідаючи на ваше попереднє запитання, хочу сказати: треба оту золоту середину знайти, яка і не дасть змоги зловживати, і забезпечить якісний результат. Ми над цим працюємо. І я думаю, що ті пропозиції, які зараз напрацьовуються, особливо щодо оцих фільтрів, які забезпечать не надходження зайвого масиву справ до вищих судових інстанцій, внесення змін до процесуальних кодексів, щоб не допускати зловживань, врешті-решт призведуть до того позитивного результату, до якого ми всі прагнемо.

- Громадські активісти закликають провести повторне кваліфікаційне оцінювання суддів. Це можливо?

- Думаю, що на повторне оцінювання ніхто не піде.

- Суддів ВС, які не пройдуть конкурс, планують переводити в апеляційні суди. Але ж там для всіх місць не вистачить.

- У судах достатньо вакансій. Якщо не захочуть, є інші сфери, де можна застосувати свої знання.

- Що буде з ВРП? Вона теж перезавантажується?

- ВРП повністю перезавантажити не можна через те, що порядок її формування передбачено прямо у Конституції України. Змінити щось можна лише через зміни до Конституції, тому зараз очікувати повне перезавантаження ВРП не варто.

- І там так само роками триматимуть на гачку суддів, не розглядаючи дисциплінарні провадження?

- У ВРП говорять, що дуже багато справ і дуже малий проміжок часу для того, щоб виносити рішення про притягнення до відповідальності суддів. Просять створити допоміжну структуру, яка б розглядала матеріали й готувала попередній висновок.

- Додаткову комісію?

- Ну, вони хочуть, так, але це поки що не передбачено, тому казати, як саме це відбуватиметься, поки передчасно. Але будемо розглядати і яким чином покращити діяльність ВРП. От цим законопроєктом, про який ми зараз говоримо, передбачено, що ВРП сама по собі, скажімо, не буде безконтрольним органом. Тому що з’явиться комісія з етики –вона буде дивитися за поведінкою і членів ВРП також.

"СТАТТЯ ПРО НЕЗАКОННЕ ЗБАГАЧЕННЯ, ЯКУ ВИКЛЮЧИЛИ З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ ЗА РІШЕННЯМ КС, ПОВНІСТЮ ВІДПОВІДАЛА КОНСТИТУЦІЇ"

- Плануються якісь зміни щодо Конституційного Суду?

- До Конституційного Суду також багато запитань і в суспільства, і в правників, але говорити про те, що на нього очікує якесь радикальне переформатування, зарано. Щоб ставити питання про переформатування КС, треба розуміти, що це внесення змін щонайменше до розділу 12 Конституції України, який передбачає правовий статус КС, його реформування, порядок дострокового припинення повноважень судді, відповідальність судді тощо. Тобто треба пройти ту всю процедуру, яку має пройти законопроєкт про внесення змін до Конституції.

І на моє переконання, коли йшов процес ухвалення Конституції 1996 року, було закладено досить ефективну модель організації Конституційного Суду – для того, щоб забезпечити максимальну незалежність і неупередженість цього органу.

Хоч, можливо, варто було б виписати кваліфікаційні вимоги до суддів. Я до того, як став народним депутатом, був науковцем і викладачем університету. Тому вважаю, що КС був би підсилений, якщо б туди прийшло більше академічних науковців, які розуміють концепцію верховенства права і духу свободи, ієрархію конституційних цінностей. Але ж законодавець мав, прописуючи модель, яка існує зараз, обґрунтовані переконання, тому, певно, й вибудовано баланс між науковцями, практикуючими суддями й адвокатами.

- Вас влаштовує, як працюють ці судді?

- Сказати, що повністю влаштовує чи повністю не влаштовує, однозначно не можу. І те, й інше буде неправильно. Є приклади, коли хотілось, щоб Конституційний Суд розглядав справи оперативніше. Візьмемо, скажімо, закон "Про очищення влади". Розгляд розтягнувся на чотири роки – і рішення немає досі. З іншого боку, я знаю приклади з зарубіжної практики, коли Конституційний суд Федеративної Республіки Німеччини розглядав справу про заборону нацистської партії понад 5 років.

- Можливо, варто обмежити розгляд таких резонансних справ у часі?

- У законодавство, знову-таки, закладено запобіжники, які не дозволяють ухвалювати ситуативні, незважені рішення. Щоб рішення було ухвалено, потрібні голоси 10 суддів. Але й між ними часто точаться дискусії про те, в якій саме частині той чи той закон треба визнати неконституційним. І поки вони не дійдуть компромісу, що задовольнить усіх суддів, рішення не буде.

- Пам’ятаєте, скільки затягували з рішенням щодо статті Кримінального кодексу про незаконне збагачення? А потім раптово з’явилося шокуюче для суспільства рішення. Таким має бути компроміс?

- Щодо цього рішення дуже цікава ситуація. Можу навести вам як приклад наш університет: висновок по цьому законопроєкту давали чотири кафедри. Я - один із авторів висновку, тоді ще був членом Науково-консультативної ради при Конституційному Суді. Написав, що стаття про незаконне збагачення відповідає Конституції України, і говорити про порушення принципу презумпції невинуватості, про обов’язок доводити невинуватість і перекладання відповідальності підстав немає. Тобто, на моє переконання, стаття про незаконне збагачення, яку виключили з Кримінального кодексу за рішенням КС, повністю відповідала Конституції.

- А що сказали ваші колеги?

- Ще на одній кафедрі також сказали, що відповідає. На інших двох сказали, що не відповідає. Причому це не якісь кон’юнктурні висновки. Це були тривалі дискусії між науковцями. В результаті – дві різні правові позиції. Як має діяти в таких ситуаціях Конституційний Суд, коли серед академічної спільноти немає згоди? З одного боку, потрібно мати сміливість піти на компроміс. З іншого, переконати підтримати компромісне рішення 10 із 18 суддів досить складно.

- Законопроєкт про незаконне збагачення, поданий Президентом і проголосований у першому читанні, цілком відповідає Конституції?

- На мій погляд, абсолютно нормальний законопроєкт.

- Закон "Про очищення влади", на Вашу думку, відповідає Конституції?

- Я дав відповідь на це запитання ще в серпні 2014 року, коли цей законопроєкт ще обговорювався в парламентському Комітеті з питань антикорупційної політики, і своєї думки не змінив. Мене як представника Харківської громадської люстраційної палати запросили на засідання, і я там сказав: "Для мене як людини, яка в громадському активному житті займається питаннями люстрації, очевидно, що закон потрібен. Але для мене як фахівця в галузі конституційного права також очевидно, що якщо ухвалити проєкт закону в тій редакції, в якій він пропонувався, я на 99% переконаний, що будуть сумніви щодо його конституційності, зокрема, й в частині обов’язку особи доводити свою невинуватість". Майже дослівно пам’ятаю. Тоді Дерев’янко і Соболєв заявили, що я хочу цей закон саботувати.

Тому, м’яко кажучи, як фахівець з конституційно права маю великі сумніви щодо конституційності низки положень, які є в законі "Про очищення влади". Але як представник президента в КС не можу говорити категорично. Інакше це може бути визнано тиском на суд.

- Під час люстрації було звільнено не лише негідників і корупціонерів, але й багатьох професіоналів лише тому, що вони займали керівні посади в певний проміжок часу. Наскільки це виправдано?

- Я не відкидав би й конспірологічної теорії, що закон про люстрацію був потрібен більше не Україні, а комусь із наших зарубіжних друзів чи недругів. Справді, багато фахових людей було звільнено або вони вимушені були звільнитися. І серед них високі професіонали, які б, напевно, принесли Україні користь. Чому так відбулося – це питання аналізу тих супутніх чинників, які супроводжували цю ініціативу.

- У липні цього року глава держави поділився ідеєю про те, щоб розсунути часові межі люстрації і поширити її дію на тих, хто займав посади з лютого 2014 року по 19 травня 2019 року. Наступного дня після його заяви з’явився і відповідний законопроєкт, але парламент у колишньому складі його відхилив. Новий законопроєкт будете вносити?

- В Офісі Президента й тоді точилися дискусії з цього приводу, і зараз вони тривають. Є аргументи "за", є й "проти". Думаю, найближчим часом навряд чи ми можемо очікувати нового законопроєкту, який поширить законодавство про очищення влади на тих чиновників, які з 2014 по 2019 рік перебували на певних посадах.

- Наразі до КС передано 7 законопроєктів, якими Верховна Рада вносить зміни до Конституції. Вже почався їхній розгляд?

- Хочу пояснити, щоб усі розуміли: ці законопроєкти Верховна Рада ще не розглядала. Третього вересня лише розглядалося питання про включення їх до порядку денного сесії.

Тепер по кожному з них суддя, якого визначено доповідачем, має протягом місяця підготувати висновок про те, відповідає законопроєкт вимогам статей 157 і 158 Конституції чи ні. Але Регламентом КС передбачено ще відповідний час на те, щоб ці законопроєкти потрапили до суддів-доповідачів.

Оптимістично очікувати, думаю, висновки на кінець жовтня, бо три судді з тих, кому було розподілено ці справи, припинили повноваження – і законопроєкти було передано іншим суддям.

- Законопроєкт №1015 пропонує внести зміни до статті 93 Конституції і наділити народ правом законодавчої ініціативи. Чи не спровокує це хаос?

- Зрозуміло, що людина з вулиці не буде займатися законотворчістю. У будь-якому разі закони мають писати фахівці. Тому це буде якась група ініціаторів, яка підготує документ. А щоб його внесли до порядку денного, доведеться зібрати певну кількість підписів, як зараз під електронними петиціями. Скільки саме, ми будемо виписувати в окремому законопроєкті, якщо отримаємо позитивний висновок Конституційного Суду. Це не предмет конституційного регулювання.

- Як бути в ситуаціях, коли народні ініціативи будуть повністю суперечити законам, ухваленим "слугами народу"? Наприклад, підприємці протестують проти законопроєктів №№1053-1, 1073.

- Цей склад Верховної Ради навряд чи підтримає такі ініціативи. Якщо вже прийняли одну модель роботи бізнесу, буде по-дурному її переробляти. Тим паче, що законопроєкти, про які ви говорите, як на мене, обґрунтовані.

- Як виникла цифра 300, коли вирішували, скільки депутатів потрібно скоротити? Нині 450 прив’язані до кількості населення та округів. Чому не дочекалися проведення перепису населення?

- Є опосередковані статистичні дані, які дозволяють дійти висновку про реальну кількість населення України. Коли запроваджували цифру 450, було близько 50 мільйонів, зараз приблизно 30, плюс-мінус. Тому пропорційна залежність зберігається.

- І якщо ми перейдемо до двопалатного парламенту, 300 депутатів буде зручно ділити?

- Це також (усміхається, – авт.). Окрім того, ще історично склалося, коли в епоху національно-визвольних змагань – це початок ХХ століття – якраз передбачалося, що має бути 300 депутатів парламенту незалежної України. Згадайте ще Всеукраїнський референдум 2000 року з приводу реформації системи державного управління. Тобто, у цій цифрі багато складових.

- Коли таке скорочення може відбутися?

- По-перше, потрібно, щоб ми цей законопроєкт проголосували на цій сесії чи на наступній, яка відкриється у перший вівторок лютого 2020 року. А потім на наступній черговій затвердили двома третинами голосів. Після того, як проголосований закон набуде чинності, на наступних виборах обиратимемо 300 народних депутатів.

Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"
Фото: Наталя Шаромова, "Цензор.НЕТ"