Катували і розстрілювали з танків. ДБР документує, як окупанти знищували Тростянець і його жителів
Одним із прикладів стали підвали смерті в Тростянці на Сумщині, де тортури були настільки безжальними, що після них вижили не всі. Але це місто пережило набагато більше лиха.
"У Тростянці командири збройних сил рф для залякування мирного населення і придушення будь-якого спротиву надавали вказівки танковим підрозділам вести обстріл житлових будинків, де говорити про те, що там могли десь бути сили опору України або озброєні люди, навіть не доводилося, – розповів "Цензор.НЕТ" начальник Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань Олександр Удовиченко. – Просто велася хаотична, але свідома стрілянина з танків, вбивали людей, які там жили. Наразі ми вже встановили конкретні танки з ідентифікаційними номерами, а також тих, хто входив до складу їхніх екіпажів. Діям цих військових буде надаватися юридична оцінка у вигляді процесуальних рішень щодо притягнення винних до відповідальності".
За словами Олександра Удовиченка, з танків обстрілювали не лише житлові будинки, але й об’єкти інфраструктури. Найбільше дісталося міській лікарні. Внаслідок обстрілів було повністю зруйновано реанімаційне й пологове відділення, знищено місця зберігання запасів кисню. Того самого кисню, за який ми всі так боролися, коли почалася пандемія. До того ж, війна війною, але ні ковід нікуди не подівся, ні решта захворювань, коли від наявності кисню в лікарні напряму залежить життя пацієнта.
"Усе це навмисно руйнувалося. Не внаслідок ведення якихось бойових дій, зіткнень, а просто для того, щоб тримати у страху місцеве населення. Ми це бачимо, це об’єктивні факти", – продовжує Олександр Удовиченко.
– Коли вони почали обстрілювати? Щойно зайшли в місто?
– Це було в березні, більш точну дату ми зараз встановлюємо за допомогою свідчень місцевих мешканців. Вони дуже активно співпрацюють зі слідчими й повністю сприяють тому, щоб ми все з’ясували, встановили винних і притягнули їх до відповідальності. Люди налякані, вони зазнали серйозних фізичних і психологічних травм.
Працівники ДБР уже повідомили про підозру двом військовослужбовцям 1 танкового полку 2 гвардійської Таманської мотострілецької дивізії, які фактично впритул розстріляли приміщення Тростянецької районної лікарні.
ДБР встановило, що команду прицільного вогню зі 125-міліметрової гармати віддав командир танка Т-72, уродженець Республіки Татарстан Петро Смірнов.
Йому, а також навіднику-оператору Айнуру Мухаметжанову повідомлено про підозру в порушенні законів і звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).
Так само як і в Ірпені, територію якого відпрацьовували слідчі ДБР після деокупації, у Тростянці було знайдено братські могили. Наразі слідчі встановили 29 місцевих мешканців, які загинули, серед них двоє дітей.
Також на території міста знайшли три катівні, облаштовані окупантами. Це місця, куди мирне населення, переважно чоловіків, силою доставляли, де їх катували. Від тортур люди помирали. У цих катівнях було знайдено кийки, наручники, металеві кліщі й одяг постраждалих зі слідами крові, а також речі солдат, які безпосередньо брали участь у катуваннях мирних громадян. Про те, що там відбувалося, нам розповідають люди, яким вдалося вижити.
– А ці знаряддя для тортур вони спеціально везли з собою чи де взяли?
– Перевіряємо місцевих мешканців, які могли сприяти. Ми не можемо поки що це констатувати достеменно, але під час відпрацювання свідків і їхніх допитів ми отримуємо подібну інформацію. Ми перевіряємо її слідчим шляхом, щоб жодна особа, якщо ця інформація підтвердиться, не могла уникнути відповідальності. На наш погляд, якщо брати моральну складову, а не юридичну, це жахливо. І на це повинна бути жорстка реакція.
– Де були ці три катівні?
– Це великі підвальні приміщення у промислових зонах. Ми зараз перевіряємо, чому саме ці приміщення використовувалися, як окупанти отримали до них доступ, хто цьому сприяв і звідки вони дізналися про їхнє існування.
У цих підвалах людей приковували до труб і катували. Це були дуже жорсткі тортури, які не піддаються аналізу здорового глузду. Це нам дає підстави вважати, що все робилося для того, аби поширювати страх серед мирного населення, аби люди підкорялися незаконним вказівкам окупантів.
– Як вони вибирали кого катувати?
– Це були чоловіки різного віку, але переважно 30-40 років. Очевидно, логіка така, що це саме та категорія населення, яка може давати відсіч своїми діями. Інформація про те, що в цих катівнях відбувалося, поширювалася окупантами серед мирного населення, щоб посіяти паніку.
– Вони просто ходили по домах і розшукували чоловіків чи їм хтось давав, так би мовити, наводку?
– Тут доречно сказати про те, що бачать усі правоохоронці на території всієї держави. Російські військові намагалися отримати інформацію про співробітників правоохоронних органів, про родичів осіб, які проходять службу в Збройних силах України, про ветеранів Антитерористичної операції, які боронили Україну на Донбасі під час збройного конфлікту, починаючи з 2014 року.
Вони шукали таких людей, але викрадали й простих мешканців, які жодного стосунку ні до правоохоронців, ні до військових не мають.
– Там були лише військові чи бойовики, яких привезли з так званих "ДНР" і "ЛНР"?
– Там були різні злочинці. Сучасні криміналістичні методики дали нам змогу, зокрема, ідентифікувати особу – громадянина України, який до 2014 року на території Донецької області перебував у розшуку за вчинення злочину. Після чого вступив до лав незаконного збройного формування "ДНР" і воював проти українських Збройних сил на Донбасі, а зараз був залучений під час захоплення Ірпеня на боці збройних сил рф. Цей чоловік ще у 2014 році був дактилоскопований, і сліди на місці вчинення злочину дозволили його ідентифікувати й стверджувати, що це саме він. Радіти тут нічому. Але це певна слідча удача – виявити неспростовні докази, які дають змогу встановити особу, щоб притягнути її до відповідальності.
– Де цей бойовик зараз? Він вийшов із міста разом з російською армією?
– Ми поки перевіряємо цю інформацію. Можемо припустити, що так.
– А заходив він як солдат російської армії чи незаконного збройного формування?
– Він був у формі з відзнаками російської регулярної армії. Це дає змогу дійти висновку, що збройні сили рф не гидують таким особовим складом. За законодавством України і будь-якої розвинутої країни, особу, яку притягали до кримінальної відповідальності, яка має негативний досвід, характеристику, не може бути призвано до лав збройних сил, й вона не може проходити контрактну службу. Але у наших ворогів інші принципи. Очевидно, таких осіб вони спеціально закидають у певні регіони, бо знають, що це моральні виродки, які можуть творити всі ті звірства, які ми бачимо.
– Що кажуть люди, яким вдалося вижити у цих катівнях?
– Жодні благання, спроби поговорити й достукатися до чогось людського не спрацювали. Знаєте, як люди описують своїх катів? Це люди зі скляним поглядом, безжальні, для яких не мало значення, хто перед ними: чоловік, жінка, дитина. Така от безпрецедентна безжальність. Вони катували людей просто так, розуміючи, що ті не можуть надати їм ніякої цінної інформації і не мають жодного стосунку до армії чи правоохоронної системи.
Складається враження, що у таких представників збройних сил рф якісь психічні розлади. Бо нормальна людина не буде взагалі нікого катувати. Та й будь-який злочинець, у якого з психікою все в порядку, не піддаватиме тортурам людину без якоїсь мети. А тут були випадки, коли це робили задля задоволення своїх психологічних відхилень.
– Скільки тортури тривали в часі?
– Люди могли перебувати по декілька днів у цих катівнях, і встановлено випадки, коли їх закатовували до смерті. Люди, яких утримували в цих підвалах, були постійно прикутими, вони не могли ходити в туалет, їм не давали їжі й води. А коли здоров’я переходило в критичний стан, їм не надавали медичної допомоги.
– Ґвалтування були?
– Ця інформація наразі перевіряється. Відомості ми отримуємо, але специфічність збору доказів у цих злочинах – в тому, що потерпілим психологічно важко про це розповідати, і вони не завжди хочуть це робити. Ми ставимося до цього з розумінням. Можливо, їм потрібно трохи більше часу.
Наразі слідчі ДБР документують воєнні злочини і на території звільнених сіл Чернігівщини. І там уже зафіксовано перший випадок зґвалтування, який має підтвердження. Жертва іде з нами на співпрацю і готова надавати відомості про те, що сталося, які дадуть нам змогу притягнути винного до відповідальності.
Будемо мати надію, що зробимо це найближчим часом.
– Ви встановлюєте, які військові частини перебували на захоплених територіях і хто саме з військовослужбовців там був?
– Так, звичайно. Це найголовніша мета розслідування, бо притягнути до відповідальності можна лише конкретну особу. І першочергове завдання – це встановити військові частини, офіцерський і рядовий склад і конкретних осіб, які вчиняли злочини. У цьому нам дуже допомагає Головне управління розвідки, Збройні сили, Державна прикордонна служба, Служба безпеки України, Національна поліція. Сьогодні всі правоохоронні органи, спецслужби єдині у досягненні перемоги та притягнення винних у злочинах до відповідальності. Ми бачимо для себе, як довести причетність конкретних осіб, які експертизи призначити. Але тут би я хотів поставити три крапки, бо ми ще у гарячій фазі розслідування, більше подробиць буде згодом.
Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"
